Не буду твій та я кохаю

Я так хотів, щоб ти була завжди зі мною,
Ти казала, що я не буду твій.
І кожне слово ранило, як зброя,
Але я все ще жив твоїм вогнем живим.
Я йшов до тебе крізь ніч і грозу,
Ти відверталась, ховалась в ніч темну.
Та серце моє не зламати нікому,
Бо в ньому лиш ти, і я все пробачу.
Не буду твій — та я кохаю,
Не буду твій — та все прощаю.
Хай навіть світ згорить дотла,
Моя любов сильніша зла.
Не буду твій — слова, мов рани,
Але без тебе нема весни.
Ти — мій вогонь, ти — моя правда,
І я ніколи не відпущу сни.
Я так хотів, щоб ти подивилась ніжно,
Та в очах твоїх — холод і сталь.
Я залишусь, коли все буде пізно,
І триматиму світ, що між нами упав.
Бо навіть у тьмі я знайду твій слід,
Бо навіть у снах я іду в твій світ.
І хай кричить небо, хай падає грім,
Ми будемо удвох — і ніхто не розділить.
Не буду твій — та я кохаю,
Не буду твій — та все прощаю.
Хай навіть світ згорить дотла,
Моя любов сильніша зла.
Не буду твій — слова, мов рани,
Але без тебе нема весни.
Ти — мій вогонь, ти — моя правда,
І я ніколи не відпущу сни.
І якщо це кінець, я прийму його сам,
Та душа все одно повернеться там,
Де твої кроки, де твій сміх дзвенить —
Я там залишусь, я хочу так жить.
Не буду твій — та я кохаю,
Не буду твій — та все прощаю.
Хай навіть світ згорить дотла,
Моя любов сильніша зла.